творчий конкурс до Дня міжкультурного діалогу

У підтримку ініціативи Європейської Федерації міжкультурного навчання та з нагоди відзначення Дня міжкультурного діалогу молодь України має можливість продемонструвати громадянську активність і солідарність, справедливість і добро, привернути увагу громади до основної місії нашої діяльності - робити світ, в якому ми живемо, кращим. Процеси глобалізації, а також розширення міжнародних зв’язків потребують більш уважного ставлення світової спільноти до національної культури кожного народу. У зв’язку з цим спілкування природно поєднується з міжкультурною комунікацією, яка, у свою чергу, значною мірою впливає на успішність ділових контактів, взаєморозуміння, мирного співіснування людей із регіонів України та різних країн. Важливою складовою глобалізації та сучасного стану в нашій країні є міграційні процеси, в результаті яких зростає інтенсивність міжмовних і міжкультурних контактів. Нині в Європі співіснують понад 70 національних та регіональних мов. У Європейському Союзі, що об'єднує 28 держав, офіційними вважаються 24 мови. У країнах ЄС починає лунати думка, що багатомовність - це один із найбільших "активів" сучасної Європи, а кожен європеєць має знати принаймі дві іноземні мови, що допоможе у спілкування і встановленню міжкультурного діалогу представників різних країн. Інтеграція України до Європейського простору освіти передбачає не лише участь наших учнів в європейських освітніх програмах, подорожі української молоді до країн Євросоюзу, вивчення мов держав-членів ЄС тощо. Така інтеграція також передбачає розуміння головних принципів, основних засад, на яких ґрунтується європейська освіта. Акцент робиться на тому, що з міжкультурного діалогу неможливо виключити жодну сферу спілкування, чи то стосунки між сусідами, колегами по роботі, стосунки в освіті і відповідних закладах освіти, у суспільстві, і особливо – у молодіжній сфері, у ЗМІ, політиці. Мета та завдання конкурсу: - формування у молоді європейських цінностей; - поглиблення знань молоді про Європейський Союз; - популяризація вивчення європейських мов; - розвиток толерантності у дітей; - виховання почуття гордості за свій народ; - поглиблення навичок використання новітніх медіа; - поглиблення культорологічних та фольклорних знань; - підвищення професійного рівня та творчої активності педагогів навчальних закладів; - впровадження в практику ефективних методів, прийомів і форм роботи з учнівською молоддю в позаурочний час; - вивчення, узагальнення та поширення кращого педагогічного досвіду з пропаганди європейських цінностей серед учнівської молоді. Місце та час проведення: З 20 вересня до 10 жовтня 2014 року за місцем функціонування євроклубів, молодіжних, громадських та інших дитячих об’єднань. Фінальний етап конкурсу та підбиття його підсумків відбудеться у жовтні 2014 року. Остаточна дата, час та місце проведення будуть повідомлені окремо. Учасники конкурсу: Діти та молодь віком від 6 до 18 років (учні загальноосвітніх, професійно-технічних, позашкільних навчальних закладів, ліцеїв, гімназій, коледжеів). Запропоновані форми проведення конкурсу у навчальному закладі: 1. Конкурс знань: вікторини, ігри на європейську тематику. 2. Художній конкурс. Конкретні види робіт визначаються учасниками конкурсу в межах одного навчального закладу. Творчий конкурс малюнків/ плакатів, фотографій. 3. Конкурс побажань до Дня міжкультурного діалогу «Ми разом» Номінації творчого конкурсу : • конкурс на кращий малюнок/ плакат; • конкурс на краще цифрове фото; • конкурс побажань. Обов’язкові вимоги до усіх робіт: • творчі роботи повинні бути індивідуальними, виконані з дотриманням основних технічних вимог і відповідати заданій тематиці; • кожна робота повинна супроводжуватися анкетою; • усі творчі роботи авторам не повертаються і рецензії на них не видаються. Критерії оцінки творчих робіт: - актуальність, креативність; - оригінальність і творчий підхід ( забороняється копіювання та запозичення чужих ідей); - повнота розкриття заданої теми ; - охайність та майстерність виконання творчої роботи. Вимоги до представлених конкурсних матеріалів: Конкурсні матеріали надсилаються в одному примірнику. У супроводжуючих документах зазначається повна адреса навчального закладу, контактний телефон, прізвище, ім’я автора, посада. Визначення та нагородження переможців конкурсу Всі надіслані роботи будуть розміщені на блозі «Европа без границ» та сайті КОЦДЮТ. Автори кращих конкурсних робіт нагороджуються грамотами та заохочувальними призами. Координатор проекту: Олена Арутюнян – методист КОЦДЮТ, голова Ради євроклубів Кіровоградщини, arualena@yandex.ru / ocdut@ukr.net; тел.моб. 0501725751, тел./факс: 0522225601 . Поштова адреса для надсилання робіт: Конкурс до Дня міжкультурного діалогу. Кіровоградський обласний центр дитячої та юнацької творчості вул. Калініна, 36 індекс 25006 м. Кіровоград Електронна адреса: ocdut@ukr.net або arualena@yandex.ru

Рада євроклубів Кіровоградщини на Facebook

Шукайте наші новини в соцмережі Facebook.Приєднуйтесь!!!

План роботи Ради євроклубів Кіровоградщини

1. Вересень - Жовтень Реалізація обласного проекту «Європа без кордонів»: Обласний конкурс до Дня міжкультурного діалогу(заочно) Регіональний етап Всеукраїнського конкурсу есе «Я – українець» (заочно) Обласний конкурс до Європейського дня протидії торгівлі людьми (заочно) 18 жовтня – Творча зустріч Ради євроклубів Кіровоградщини (очно) 2. Листопад Обласний конкурс «Толерантність, як оcнова сучасного світу»(заочно) 21 листопада - Творча зустріч координаційної ради євроклубів - реалізація проекту «Європа без кордонів: Різноманіття світу» (очно) 3. Грудень 12 грудня - Конкурс «Безпечна Україна, Безпечна Європа, Безпечний світ»(очно) 4. Січень Творча зустріч координаційної ради євроклубів - реалізація проекту «Європа без кордонів: Країни світу: міфи і реальність»(очно) 5. Лютий Обласний конкурс проектів «Крокуємо до Європи»(заочно) 6. Березень Ярмарок проектів євроклубів(очно) 7. Квітень Участь у номінації Всеукраїнського фестивалю, присвяченому Всесвітньому Дню Землі (очно) 8. Травень Обласний фестиваль «Єврофест» (очно) 9. Червень Відпочинок у літньому таборі активних членів євроклубів області(очно) Чекаємо на пропозиції!!!!

Отримання багаторічної Шенгенської візи

Теоретично для отримання візи Шенген не обов'язково іти до консульства Польщі, Словаччини, Чехії чи Литви — країн, які не без причини вважають найбільш ліберальними у питанні віз для українців. Дорога вільна — у консульствах Нідерландів, Німеччини, Франції чи Норвегії черг немає зовсім, просто заходиш і подаєш документи. Проблема в тому, що хоча Шенгенська зона — це теоретично єдине ціле, окремі держави по-різному ставляться до бажання українських чи білоруських громадян подорожувати Європою. Польща, Литва чи Словаччина дають візи практично всім, хто їх попросить, вимагаючи мінімум потрібних документів. І тут немає проблеми отримати візу на рік. Тому саме до цих консульств створюються черги, внаслідок чого зараз просто так подати документи — неможливо (особливо це стосується Польщі, з Литвою простіше). З другого боку, хоча в німецькому чи французькому консульствах черг немає зовсім, українці бояться подавати туди візові заяви, оскільки можуть отримати відмову, в них вимагають дуже багато документів, яких не просять поляки чи литовці, і зрештою часто буває, що німці дадуть візу всього на 5 днів... Отож часто доводиться звертатися саме в польське консульство. Коли їдеш на конференцію до Кракова, не будеш подавати документи в консульство Німеччини чи Нідерландів. Попри те, часто таки варто трохи пошукати в Інтернеті, дещо змінити свої плани і звернутися по візу в консульство, скажімо, Словаччини чи Литви. Не те що там черг зовсім немає, але вони набагато менші. При цьому Словаччина охоче дає п'ятирічні візи (або інші з терміном дії понад рік) тим, хто їде відпочивати туди на більш ніж 10 днів. Литва — це також непогане рішення навіть для осіб, котрі їдуть, скажімо, до Варшави. З Києва до Вільнюса курсують прямі автобуси, як варіант можна також доїхати поїздом з пересадкою у Мінську. А з литовської столиці до польської щовечора їздять безліч автобусів, на які квиток коштує всього 12—15 євро. Пропозиція подорожувати з Києва до Варшави у такий спосіб звучить абсурдно і здається вам жартом? Але, зважаючи на складнощі з отриманням польського Шенгену і брак термінів на подачу документів до кінця літа, так, нібито парадоксально, виходить швидше і дешевше. 5-річні візи: Варшава — "за", польські консульства — "проти" Ми вже не раз звертали увагу на факт, що візову лихоманку можна було б легко подолати, якби Польща давала всім, хто має на це підстави, 5-річну візу. І тут треба уточнити, що п'ятирічні візи не передбачають, що людина їде до Польщі на цілі 5 років — на роботу або на навчання. В таких ситуаціях закон передбачає отримання національної візи або карти тимчасового перебування. 5-річна віза потрібна, коли їдете до Польщі нехай навіть на шість днів, але знаєте, що за півроку поїдете до країн Шенгенської зони знову, через рік чи два може заманеться відвідати Німеччину, а в 2018 році — Швецію або Іспанію. Тож аби не подавати заявку щоразу на окрему візу, достатньо сьогодні просто раз подати на 5-річну візу — і аж до 2019 року мати спокій з візовими формальностями (зрештою, доти, швидше за все, Україна дістане безвізовий режим). До такого варіанту заохочує саме польське МЗС, вважаючи масове видавання 5-річних віз єдиним реальним способом скорочення черг і розвантаження польських консульств і візових центрів. Про це йдеться в офіційному листі, який кореспондент DT.UA отримав у вересні 2013 від директора Консульського департаменту МЗС Польщі Марека Цесельчука. Ця позиція була вже багато разів підтверджена в інших офіційних документах МЗС, зокрема у відповідях на запити, які депутати польського Сейму відправляють у зв'язку з візовими проблемами українців і білорусів. У цих документах ідеться про те, що, починаючи від літа 2013-го, Польща офіційно змінила візову політику на користь максимального збільшення відсотка п'ятирічних віз (і інших терміном дії понад рік) і видала відповідні рекомендації консульствам та візовим центрам. Адже особа, котра тепер отримає 5-річну візу, в найближчі роки не турбуватиме польське консульство, і таким чином черги поступово будуть зникати. Як пояснює МЗС Польщі, право на 5-річну візу має кожен громадянин України з позитивною візовою історією. Тобто йдеться про осіб, котрі досі принаймні 3—5 разів отримували Шенген-візи, а під час перебування в Євросоюзі або Норвегії не порушили істотно чинного законодавства (штраф за перевищення швидкості не до уваги не береться), зокрема повернулися на батьківщину в передбачені терміни, не займалися контрабандою або нелегальною працею. Для отримання 5-річної візи такою особою, як зазначає Марек Цесельчук, не треба надавати документи (наприклад запрошення) на цілі 5 років. Достатньо запрошення чи ваучера з готелю на першу поїздку, навіть якщо вона триває декілька днів. Однак у візовій заяві обов'язково слід зазначити термін перебування — до 2019 року. Якщо самі попросимо, скажімо, річну візу, ніхто нам не дасть довшої. До речі, у вересні 2013-го польський МЗС обіцяв провести інформаційну кампанію в українських ЗМІ, аби про таку можливість дізналося якомога більше громадян України. І щоб детально прояснити, хто конкретно має право на 5-річку, які документи для цього потрібні, що треба написати у заяві і що робити, коли працівник візового центру або консульства не захоче видати довготермінову візу (а таких ситуацій багато). На жаль, такої кампанії і досі не дочекалися — неофіційно дипломати пояснюють це тим, що під час Майдану і АТО не було для цього відповідного моменту. Майданівці без 5-річних віз Пріоритет для надання п'ятирічних віз — це гарна теорія, але, на жаль, на практиці буває по-різному. Щирі бажання МЗС у Варшаві скоротити черги по візу шляхом масового видавання довготермінових віз стикаються з фактичним саботажем у консульствах та візових центрах. Люди зізнаються, що дуже часто працівники консульств або візових центрів відмовляли у видачі 5-річної візи і змушували заявників подавати на коротший термін. Хоча слід зауважити, що все-таки ситуація з довготерміновими візами порівняно з 2013 р. істотно змінилася на краще — відсоток віз терміном понад рік помітно збільшується. До речі, непослідовність польських консульств уже відчули поранені з Майдану, котрі і досі лікуються в Польщі (здебільшого за кошти приватних фондів і спонсорів, а не уряду). Беручи до уваги складність поранень деяких осіб, не треба бути медиком, аби зрозуміти, що на тримісячному перебуванні в лікарні справа не закінчиться. Далі буде довга реабілітація і навіть необхідність протягом декількох років приїжджати до Польщі на контрольні огляди. Отже, логічним було б рішення (тим більше, з огляду на деклароване сприяння МЗС довготерміновим візам) — одразу давати пораненим п'ятирічні візи. Зрештою, в разі виникнення якихось проблем, про які тоді, у лютому 2014-го, не знали, візу завжди можна скасувати — це може зробити будь-який прикордонник. На жаль, поранені отримували візи всього на декілька — кільканадцять місяців, до того ж часто з тримісячним коридором. Багато у кого віза вже закінчилася, поки він перебував на лікуванні (наприклад, у пораненого з краківського шпиталю св. Рафала). Інші саме зараз повертаються до Польщі на реабілітацію або контрольні візити до лікарів і до останнього дня не знають, що буде з їхнім перебуванням. На щастя, буквально напередодні стало відомо, що більшість проблем вдалося розв'язати — найчастіше завдяки особистому втручанню генконсула України в Кракові або польського воєводи. Та чому знову довелося вирішувати ці питання "в ручному режимі", замість того, щоб запобігти таким ситуаціям шляхом видачі багаторічних віз пораненим? — ось питання, яке сьогодні ставлять МЗС польські активісти, задіяні в акції допомоги Україні. Через кордон пішки Коли вже вдасться отримати польську візу, виникає чергова проблема — як подолати кордон і не чекати на ньому у багатогодинних чергах. Можливості безпроблемного перетину кордону є дві: літак або поїзд. Там контроль проходить швидко і цивілізовано. В інших випадках буває по-різному — інколи під час подорожі машиною або автобусом вдасться перетнути кордон досить швидко (особливо коли вертаєшся з Польщі в Україну), частіше ж доводиться стояти в довгих чергах. Одним із перевірених способів швидко і дешево подорожувати до Польщі є користування пішохідним пунктом пропуску Шегині-Медика. Цей спосіб особливо популярний серед студентів, котрі їздять за маршрутом Львів — Краків. Спершу треба на залізничному вокзалі Львова сісти в маршрутку до Шегинь (курсує кожні 40 хвилин). Шегині — це єдиний пункт пропуску на українсько-польському кордоні, на якому функціонує коридор для пішоходів. Правда, там бувають великі натовпи дрібних контрабандистів, але туристів пропускають поза чергою. Отже, всього 20–30 хвилин (замість 2–3 годин очікування на кордоні, коли їдемо автобусом) — і ви вже в Польщі. На польському боці поруч з пунктом пропуску є зупинка автобусів і маршруток до недалекого Перемишля. Там сідаємо на поїзд куди завгодно: до Кракова, Варшави, Вроцлава, навіть Свіноуйсця, що на Балтиці на кордоні з Німеччиною. Отже, не так зручно як прямим поїздом чи літаком, але набагато швидше і дешевше, ніж прямим автобусом чи власною машиною, які стоять на кордоні інколи по 5 годин або більше. Нові пункти пропуску — все занадто повільно Доводиться знову констатувати: пунктів пропуску на кордоні України з Польщею й іншими західними сусідами замало. Європейський стандарт — це один пункт пропуску на кожні 7–15 км. Саме така середня відстань між пунктами пропуску була на кордонах між європейськими державами перед набранням чинності Шенгенського договору. І саме такий показник вважався стандартом на кордонах центральноєвропейських країн, котрі вступили до ЄС у 2004 та 2007 рр. На українсько-польському кордоні ця відстань становить у середньому 67 км. Далі коментарі зайві. Дуже повчальним для України є досвід давніх пунктів пропуску на польсько-німецькому, польсько-словацькому чи словацько-австрійському кордонах. З цього досвіду випливає цікаве зауваження: стандартом для Європи є радше кількадесят малих пунктів пропуску, аніж кілька-кільканадцять великих. От кордон Польщі зі Словаччиною (541 км) був до 2004 року облаштований аж 51 пунктами пропуску (не враховуючи залізничних), з них усі були доступні також для пішоходів і велосипедистів. Причому така велика їх кількість була можлива тому, що здебільшого це були маленькі, дешеві в будівництві та утриманні об'єкти. І це спрацьовувало. Не було черг, вдалося контролювати в розумних межах контрабанду та корупцію, що є неможливим у гігантських терміналах, притаманних польсько-українському кордону. Для порівняння, на майже ідентичному за довжиною польсько-українському кордоні (довжина: 535 км) існує всього 8 дорожніх пунктів пропуску, з яких тільки один доступний для пішоходів. Ось вам порівняння: 51 проти восьми! А якщо говорити про доступність для піших і велосипедних туристів — 51 проти одного! Інший приклад: на кордоні Польщі з Німеччиною (467 км) в момент приєднання Польщі до Шенгену існувало 27 пунктів пропуску, кожен з них — доступний також для руху пішоходів і велосипедистів. Є на що рівнятися, якщо всерйоз говоримо про бажання євроінтегруватися. На жаль, на нові пункти пропуску Україна просто не має грошей. Тому не дивно, що на відкриття кожного нового об'єкта доводиться чекати в середньому декілька років. За такими темпами європейських стандартів (тобто 40-50 пунктів пропуску на кордоні з Польщею) досягнемо хіба що через 50 років. Може, варто чиновникам над цим замислитися і дещо змінити підхід, коли нинішній явно не спрацьовує? Я до того, що не треба відкривати Америки. Просто замість величезних терміналів варто будувати такі переходи, як на давньому польсько-словацькому кордоні. Маленькі, дешеві, доступні для пішоходів і велосипедистів — зате у великій кількості, розташовані кожні 10 кілометрів. На це, зрештою, Україна може отримати немалі кошти з європейських фондів — треба тільки мати бажання ними скористатися. Джерело: "Дзеркало тижня. Україна". Номер з 16 серпня 2014 Для більшості з нас найближчою країною Європи (і в культурному сенсі, і в зв'язку з родинними пов'язаннями) є Польща. Спочатку прагну звернути увагу на те — від коли цей візовий режим (односторонній!) існує. Польща ввела візовий режим з Україною в жовтні 2003 року у зв'язку зі вступом країни в травні 2004 року до Європейського союзу. Узагальнюючи можна сказати, що до цього дружні стосунки між нашими країнами були на набагато вищому рівні, адже візи віддаляють сусідів. Після запровадження візового режиму відбулося багато його модифікацій, змінювались терміни віз, оплати, списки необхідних документів і т.д. В даній статті опишу тільки правову ситуацію з отриманням п’ятирічної багаторазової візи до Польщі для громадян України, не торкаючись факту, що це неможливо. Адже, отримату таку візу, як і будь-яку іншу, у зв'язку з ситуацією в Польських консульствах в Україні практично нереально (неможливо зареєструватись через інтернет, під консульством черги як в СССР за свіжозавезеними продуктами, ставлення до людей під консульством як до “недолюдей”....) Отже, список тих, хто може старатись про видачу п’ятирічної візи (як Шенген, так і Національної) доступний, як правило, в польськомовних версіях на сторінках консульств: http://www.kijow.msz.gov.pl/pl/sprawy_konsularne_i_wizowe/wizy/wizy_roczne_i_wieloletnie Згідно з угодою між Євросоюзом та Україною, від 18.12.2007, стаття №5 Переклад на українську. Стяття №5. Видача віз багаторазового в'їзду. a) члени державних і місцевих урядів і парламентів, конституційних та найвищих судів, якщо вони не звільненні з візового обов'язку згідно з цією умовою, в обсязі обов'язків, що вони виконують — на термін не довший ніж час перебування на посаді, якщо він коротший, ніж 5 років; b) постійні члени офіційних делегацій, котрі на офіційне запрошення скероване до України регулярно приймають участь в зустрічах, консультаціях, переговорах або програмах обміну, а також у подіях, що організовуються на території держав Євросоюзу, міжнародними організаціями; c) подружжя і діти (включаючи усиновлених) до 21 року життя або такі, що залишаються на утриманні батьків, а також батьки (включаючи опікунів) що відвідують громадян України, які легально мешкають на території держав ЄС — на термін обмежений до терміну дійсності їх дозволу на легальне перебування. d) підприємці та представники підприємницьких організацій, що регулярно відбувають подорожі до країн-членів (ЄС) e) журналісти. Окрім того на сайті консульства заміщена інформація (http://winnica.msz.gov.pl/pl/informacje_konsularne/wizy/informacje_wizowe_dla_cudzoziemcow/wydanie_wizy_schengen_wielokrotnej_o_okresie_waznosci_do_5_lat/) Окрім того по візи Шенген з багаторічним терміном дійсності до 5 років можуть старатись інші громадяни, котрі в своїх паспортах мають та відповідно використали візи Шенген. Для того, щоб отримати багаторазову (від одного до 5 років) візу необхідно скласти до консульства письмове звернення/запрошення яке повинно містити: - ім’я та прізвище запрошуваної особи, дату народження, номер документу підтверджуючого особу та пояснення, чому повинна бути видана віза багаторічна, багаторазова, Шенген, та який зв'язок має запрошувана особа з запрошуючою. А тепер практичні вказівки, перевірені на досвіді «бувалих» Якщо Ви проживаєте в Україні і маєте близьких родичів у Польщі (мама, тато, діти, чоловік, жінка) або ж належите до іншої з вище перелічених категорій, то Ви можете, а навіть повинні старатись про видачу візи багаторазової, багаторічної (при виконанні умов 5—річної), візи Шенген. Для цього необхідно пред’явити в консульстві запрошення від особи, яка легально проживає на території Польщі (текст нижче). Якщо запрошувач буде мати можливість з'явитись до консульства разом з Вами, таке запрошення не мусить бути підтверджене нотаріально, але, якщо ж ні, то потрібно це запрошення підтвердити нотаріально (нотаріус тільки підтверджує особу запрошуючого). Українські нотаріуси, ламаючи право, відмовляють підтвердження таких запрошень, отже, найкраще таке запрошення написати польською та підтвердити в польського нотаріуса (я завжди роблю копію свого документа підтверджуючого легальність перебування в Польщі та висилаю його разом з запрошенням). Крім того, варто долучити документ, що підтверджує родинні зв'язки (свідоцтво про народження/одруження...). Тут треба звернути увагу на те, що польські консульства часто утотожнюють термін дійсності “карти побуту” з терміном “легального перебування” на територіїї Польщі, який в випадку постійного місця проживання („karta stałego pobytu”) є безтерміновим. На що варто окремо звернути увагу в запрошенні. Приклад запрошення: Місце, дата Прізвище та імя запрошуючого Генеральне Консульство РП у ... адреса запрошуючого в Польщі адреса консульства Польща Україна Запрошення Я, ім'я та прізвище, народжений …., проживаю на території Польщі на “термін на який маємо дозвіл на місце проживання у випадку постійного — раджу написати “безтерміново” від “дата” за адресою .... . Карта постійного/тимчасового місця проживання ... “номер карти”. Запрошую свого тата/маму/ .....: „прізвище та ім'я особи запрошуваної”, громадянина України, народженого “дата та місце народження”, номер закордонного паспорта ..., що проживає за адресою ......, Україна, до себе в гості. У зв'язку з тим, що я проживаю на території Польщі, а мій тато/мама.... планують мене часто відвідувати, разом будемо подорожувати і по інших країнах Євросоюзу, прошу видати візу довготермінову, багаторазову, на максимально можливий термін згідно з угодою про спрощення у видачі віз між Євросоюзом та Україною (стаття 5с). Зобов'язуюсь до покриття коштів подорожі та перебування. Запрошуваний проживатиме зі мною, за моєю адресою. Дякую за позитивний розгляд звернення.